Вітер осінній в лісах підіймається...  

Вітер осінній в лісах підіймається,
Галасом топить усе,
Листя померле зриває і весело
В танці шаленім несе.

Тільки завмре, припаде і послухає -
Знову війне, а за ним
Ліс загуде, затріпоче, і сиплеться
Листя дощем золотим. 

Віє зимою, морозом, хуртечами.
Хмари пливуть в небесах...
Хай же загине все мертве, нікчемнеє,
Перетворившись на прах!

Хуги зимові — предтечі весіннії,
Мають завдання вони:
Крити мерців під снігами холодними
Аж до приходу весни. 

В темряві осені землі вкриваються
листям. А там, десь на дні, 
Сік життєдайний коріння завмерлого,
Пагонів-трав в напівсні. 

Морок хова таємницю народження.
Радість і смерть-забуття 
Служать нетлінному, служать незмінному -
Вічним красотам Буття!

__________________________________________________________________

История cоздания стихотворения:

На конкурс отсебятины и переводов "А как бы Вы это написали?"
 
Ветер осенний в лесах подымается
И.Бунин

Ветер осенний в лесах подымается,
Шумно по чащам идет,
Мертвые листья срывает и весело
В бешеной пляске несет.

Только замрет, припадет и послушает,-
Снова взмахнет, а за ним
Лес загудит, затрепещет,- и сыплются
Листья дождем золотым.

Веет зимою, морозными вьюгами,
Тучи плывут в небесах…
Пусть же погибнет все мертвое, слабое
И возвратится во прах!

Зимние вьюги — предтечи весенние,
Зимние вьюги должны
Похоронить под снегами холодными
Мертвых к приходу весны.

В темную осень земля укрывается
Желтой листвой, а под ней
Дремлет побегов и трав прозябание,
Сок животворных корней.

Жизнь зарождается в мраке таинственном.
Радость и гибель ея
Служат нетленному и неизменному —
Вечной красе Бытия!